Його учасники, а це молодь із міської ЗОШ №2 і гімназії, працівники музею, представники райдержадміністрації, учасник перших церемоній підняття національного прапору на Кремінщині Володимир Сімейко, поговорили про історію виникнення синьо – жовтого стягу, 100 – річчя відродження української державності, про значення символів держави для кожного з присутніх. 
«Все своє життя я йду поряд із синьо – жовтим прапором. З дитинства мене виховували поважати Україну. Саме це визначило мою активну громадянську позицію у свідомому житті», - сказав Володимир Сімейко. Він пригадав, як працюючи у санаторії «Озерному», в 1990 році подарував делегації з Німеччини український національний прапор, який раніше придбав у Львові. На той час ще існувала Українська РСР, яка мала інший офіційний прапор. Вдруге синьо – жовте полотнище замайоріло на стадіоні «Олімп» в ході проведення свята рідної мови у травні 1991 року. Спершу у працівників міліції та представників райкому КПУ були «питання» до Володимира Сімейка стосовно того, що він йшов на свято з іншим, аніж у УРСР, прапором. Врешті, все владналось. А восени знову ж таки за участі Володимира Олексійовича прапор було піднято над будівлею районної ради.
Від подій минулого перейшли до сьогодення – переглянули відео з моментами підняття українського прапору над звільненими у 2014 – му році містами Луганщини і Донецької області. 
Наприкінці зустрічі привітали один одного із прийдешніми святами, а аматор Ганна Чейпиш від щирого серця подарувала пісню про Україну.