Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору і основною їх відмінністю є те, що перші регламентуються Кодексом Законів про Працю України, а інші — Цивільним Кодексом України.

Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір — угода між підприємством й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Тобто, фактично, за цивільно правовим договором фізична особа може виконувати разові завдання різного характеру (наприклад, підготовка окремих консультацій, або супровід судових справ), при цьому, оплата таких робіт має відбуватися після їх прийняття за результатом (після підписання відповідного акту прийому-передачі).

Актуальним питанням сьогодення є те, що роботодавець, потребуючи виконання роботи чи надання послуги, хоче за певну вартість отримати від працівника певний результат, і йому байдуже на графік роботи, за яким це зробить працівник, та у що він буде вдягнений. І так само часто після виконання цієї певної роботи, надання послуги (завершення проекту), роботодавець більше не потребує такого працівника. Вписати такі відносини у трудове законодавство вкрай важко, оскільки постають питання мінімальних зарплат, гарантій щодо тривалості робочого часу, звільнення за результатами завершення роботи та безліч інших.

Водночас, не секрет, що існують певні негласні критерії, за якими органи Держпраці, хутко перекваліфіковують договори цивільно-правового характеру на трудові, не забуваючи застосувати штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат за кожного працівника, що працює за таким договором.

Самі по собі цивільно-правові договори - не злочин. Однак, щоб їх не кваліфікували як приховування реальних трудових відносин, вони повинні бути орієнтовані на виконання конкретних робіт або надання послуг, а не трудовий функції. Такі документи не повинні передбачати підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку підприємства та ієрархічній структурі управління. А укладати їх слід на певний термін або до виникнення результату.